Степан Бандера
 
Скільки сили  і духу в людині,
Скільки волі таїться у слові,
Щоб підняти весь суд у Варшаві,
Привітавшись вкраїнською, знову.
 
Скільки волі та сили в ідеї,
Що живила і живить донині  
Міліони сердець українських
В боротьбі за соборність країни.
 
Скільки хисту і чину в людині,
Скільки розуму треба для того,
Щоб тремтіли імперій “машини”
Й безпощадними стали до нього.
 
Скільки віри й незламної волі
Провідник увібрав від народу,
Щоби бути в тюремній неволі,
І кришити дивізії Сходу,
І під гуркіт німецьких канонів
Відновити державність народу.
 
Скільки правди нуртує в людині,
Щоб боротись зі зрадою злою,
Щоб своїм довести побратимам,
Що ідея сильніша від зброї.
 
Яка сила духовних династій,
Що синонім “бандерівця” дали
Українцям, що вірили в щастя,
Й без вагань за Вкраїну вмирали.
 
 
А війна по війні не змовкала,
У лісах ще гриміли гармати –
Кадебістська “машина” карала
І повік заставляла мовчати.
 
А московські вожді – плутократи
Сім разів посилали вбивати
Дух Бандери і прапор, і волю,
Без яких – безнадія і грати.
 
Та посіяні зерна свободи
Й боротьби за вкраїнську ідею –
В шістдесятих дали добрі сходи,
Щоб звільнити народ від пігмеїв.
 
І сьогодні Вкраїна вже вільна, –
Та немає плодів від свободи,
Бо герої загинули в тюрмах,
А хохлізм утвердився в народі.
 
Яничари без совісті й стиду,
Все скупили – і землі й заводи,
І парламент, що сіє огиду,
Вже тасує підступні колоди.
 
А народ все терпить і чекає,
Щоб зродилась велика людина,
Що Степана Бандеру згадає
Й поведе до Європи Вкраїну.