Щохвилини весною 1933 року вмирали 17 українців, щогодини – одна тисяча.
ГОЛОДОМОР 1932-1933, ГЕНОЦИД – спланований голод з метою винищити українську націю!
Експерименту були піддані  території найбільших повстань проти більшовицької влади в  Україні, Кубані та деяких областей Поволжя. Авантюрні плани хлібозаготівель 1932 (поєднані з трагічними наслідками розкуркулення та різким збільшенням імпорту хліба з СРСР) не були вчасно скореговані і влітку 1932 почалася тотальна експропріація зерна у всіх хліборобних регіонах країни, підкріплена драконівською Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7.08.1932 “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності” („закон про колоски”). Відповідно до цього закону селянам і членам їхніх родин, які зважувалися взяти з колгоспного поля (яке, за радянськими законами, належало їм) декілька колосків, загрожувало кримінальне покарання аж до розстрілу. Прислана з Москви на Україну комісія під керівництвом голови Раднаркому СРСР В.Молотова домоглася повного вивезення всього врожаю 1932 і на початку 1933 хліба не залишилося зовсім, навіть насіннєвого фонду. На Україні почався геноцид, смертельний для сільського населення, яке не одержувало продовольчих карток (масового характеру набуло людоїдство). За різними оцінками, кількість жертв голоду в Україні становила від 4 до 9 млн. осіб.

Наслідки винищення української нації ретельно приховувалися радянською владою, біженці з сіл не допускалися в міста, оточені спеціальними загонами міліції й держбезпеки. Дані про масову смертність в СРСР, що з’являлися в іноземній пресі, оголошувалися наклепницькими. Демографічна статистика 1932–1933 була суворо засекречена аж до горбачовської перебудови. У 1993 в Києві відкритий пам’ятник жертвам Голодомору, у 1998 Указом Президента України встановлений День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій , який щороку відзначається четвертої суботи листопада.
Найбільше постраждали від голоду Житомирська, Київська, Черкаська, Полтавська, Харківська, Сумська.  З метою розчинити національні райони завозили людей для проживання в українські села. Так в Україну з Росії та Білорусії переселили близько 2 мільйонів осіб, а з України вивезли близько 3 мільйонів на Далекий Схід, Казахстан, Поволжя, Урал і так далі.
Кубань, яку створили з переселених козаків також охопив голод. Якщо у 1926 році на Кубані мешкали 915 тисяч українців, то у 1939-му їх було 150 тисяч. У 1926 році на Кубані жили близько 500 тисяч росіян, а в 1939-му їх було майже два мільйони 800 тисяч.
Косіор, Молотов, Постишев…і ще 143 головні організатори Голодомору, а далі йде по областях. Усіх вказано в хроніках голоду, щоб люди поіменно знали тих, хто чинив Голодомор.